В яких випадках припиняється право власності
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до законодавства за власною волею та незалежно від згоди інших осіб. Право власності ґрунтується на відносинах, що виникають в суспільстві і наділені такими особливостями, як те, що вони виникають лише щодо речей та реалізують бажання власника володіти, користуватися та розпоряджатися річчю. Право власності – одне з гарантованих державою прав.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які гарантують нормальне господарське використання майна та застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Згідно зі ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток культурної спадщини;
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
7) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
8) реквізиції;
9) конфіскації;
10) припинення юридичної особи чи смерті власника;
11) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Розглянемо деякі моменти.
- Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Стаття 348 Цивільного кодексу України визначає в яких випадках право власності особи на майно, яке не може їй належати, може бути припинено. Зокрема, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом.
Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за законом, який був прийнятий пізніше, потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі було відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому ч.1 ст. 348 Цивільного кодексу України.
- Право власності на майно припиняється в разі його знищення.
- Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності здійснюються в порядку, встановленому законом.
- Порядок припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене, визначений ст. 351 Цивільного кодексу України, зокрема, право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, багаторічні насадження може бути припинене за згодою власника у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов'язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості.
Особа, право власності якої підлягає припиненню, має право вимагати надання їй в межах території, на яку поширюються повноваження відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, іншої земельної ділянки, вартість якої враховується при визначенні викупної ціни.
- Щодо викупу пам'ятки культурної спадщини:
- якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки культурної спадщини їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам'ятки відповідне попередження;
- якщо власник пам'ятки культурної спадщини не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп;
- викуплена пам'ятка культурної спадщини переходить у власність держави;
- викупна ціна пам'ятки культурної спадщини визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.
- У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.
Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку.
У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
- До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.
Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах:
facebook: facebook.com/blogpravatg/
telegram: t.me/blogprava (https://t.me/joinchat/AAAAAEnMoJNqjWUqOt_cAw)
