Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом: особливості
Загальні правила укладення договору перевезення вантажу закріплені у ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.
Важливу роль у регулюванні договірних відносин суб’єктів перевезень відіграють і міжнародні угоди, зокрема, Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 та Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та багажу від 09.10.1997.
За договором перевезення вантажу, відповідно до ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевезення - це фактична доставка вантажу з однієї точки в іншу з передачею доставленого вантажу одержувачу.
Важливим є те, що договір перевезення повинен укладатися у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України).
Сторонами договору є перевізник, вантажовідправник (замовник) та одержувач.
Перевізником може виступати юридична особа або підприємець, а відправником і одержувачем – юридичні особи, підприємці, громадяни.
Перевізником є суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги згідно з договором перевезення вантажу певним видом транспорту.
Істотними умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом є:
найменування і місцезнаходження сторін;
найменування і кількість вантажу, його упаковки;
умови і строк перевезення; місце і час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення;
інші умови, які сторони договору вважають важливими.
Перевезення можливе також і в разі укладення договору транспортного експедирування, за яким одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Вантаж може перевозитися за допомогою одного з цих договорів, але обсяг відповідальності відповідно умов цих договорів буде різним.
Перевізник несе відповідальність за вантаж з моменту його прийняття до перевезення.
Особливу увагу слід звертати на наявність підпису представника перевізника в ТТН при прийнятті вантажу. Оскільки підпис водія, на відміну від підпису представника вантажовідправника, зазвичай не завіряється в ТТН будь-якими печатками і штампами, як наслідок при наявності суперечок між сторонами договору, заінтересована сторона в подальшому може оспорювати підпис представника перевізника. Для того, щоб уникнути такого моменту необхідно вказати у договорі перевезення, що водій перевізника є його уповноваженим представником по прийняттю вантажів, а також приєднати зразок його підпису. Також варто зазначати у заявках до договору перевезення дані про транспортний засіб, яким буде здійснюватися перевезення вантажу.
Перевізник несе відповідальність у випадку (ст.ст. 921, 923, 924 ЦК України):
ненадання транспорту для перевезення вантажу – згідно з умовами договору;
прострочення доставки вантажу – у вигляді відшкодування збитків або в іншій формі, яку сторони встановили в договорі;
втрати, недостачі, псування і пошкодження вантажу – у розмірі фактичної шкоди, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини.
Сторони мають право прописати в договорі відповідальність перевізника і замовника і за інші порушення. При цьому вони можуть зазначити конкретні види і розміри штрафних санкцій (штраф, пеня) і окремо – порядок відшкодування збитків.
Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах:
telegram: t.me/blogprava (https://t.me/joinchat/AAAAAEnMoJNqjWUqOt_cAw)
