Енциклопедія медицини
Дніпропетровщина – лідер за смертністю від серцево-судинних захворювань через низьку інформованість населення

Дніпропетровщина – лідер за смертністю від серцево-судинних захворювань через низьку інформованість населення

Нещодавно ми публікували статистику захворюваності на серцево-судинні хвороби. Виявилося, що цифри доволі сумні: в Дніпропетровській області найвищий рівень смертності від серцево-судинних захворювань (ССЗ) серед людей віком 30-69 років. Серед головних причин такої високої смертності в тому числі медики  називають погану інформованість населення та те, що люди звертаються із первинними симптомами до лікарів дуже рідко – терплять біль роками, а потім – хвороба розвивається та стає хронічною.

Тож, тепер ми розповідатимемо нашим читачам про види ССЗ, про профілактику та лікування. Слідкуйте за наступними матеріалами.

В цьому матеріалі ми розповімо про брадикардію. Висвітлити тему нам допомогла лікар-кардіолог Дніпропетровського обласного клінічного центру діагностики та лікування Катерина Перепелиця.

Брадікардія, що це?

Брадикардія — це різновид порушення серцевого ритму, при якому уповільнюється пульс людини  і становить менш ніж 60 ударів на хвилину. .

Класифікація брадикардії

Синусова брадикардія

Синусова брадикардія - це зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) нижче 60 ударів у хвилину і пов'язана з функціональним порушенням роботи синусового вузла. Останній генерує електричні імпульси, які по нервах передаються до всіх відділів серця та забезпечують його скорочення. У нормі серцевий ритм становить від 60 до 89 ударів у хвилину.

Порушення провідності

При відсутності електричного імпульсу від синусового вузла до атріовентрикулярного вузла розвивається атріовентрикулярна вузлова брадикардія. 

При частоті серцевих скорочень менше ніж 50 раз на хвилину розвивається ідіовентикулярний ритм, який ще називають «вентрикулярна брадикардія». Це захисний механізм, коли виникає недостатньо електричних імпульсів, які надходять від передсердь до шлуночків. Може поєднуватись з синусовою брадикардією, атріовентрикулярною блокадою.

Патологічними причинами брадикардії можуть бути:

  • вроджені вади серця;
  • дистрофія синусового вузла;
  • блокади серця;
  • інфаркт міокарда;
  • міокардит, ендокардит або перикардит – запалення серця;
  • ішемічна хвороба серця;
  • кардіосклероз;
  • міокардіодистрофія;
  • вегето-судинна дистонія;
  • електролітний дисбаланс, зокрема дефіцит калію та кальцію;
  • підвищений внутрішньочерепний тиск;
  • неврози;
  • гіпотиреоз – недостатнє вироблення гормонів щитовидної залози;
  • виразка шлунка або дванадцятипалої кишки;
  • деякі інфекційні захворювання (хвороба Лайма, ревматоїдна лихоманка та інші);
  • інтоксикація організму;
  • прийом деяких лікарських препаратів

Етіологія захворювання

Причини брадикардії

  • фізіологічна – розвивається у здорових людей (наприклад, у спортменів);
  • органічна-патологічні процесі у серці наприклад: інфаркт, кардіослероз, міокардіодистрофія тощо;
  • патологічні процеси у організмі – причиною є захворювання щитовидної залози, інфекції та ін. (крім хвороб серцево-судинної системи);
  • токсична – розвивається при інтоксикації організму різними речовинами (алкоголь, наркотичні засобів, хімікатів тощо);
  • переохолодження та електролітні порушення, наприклад, надлишок калію;
  • лікарська - використання лікарських препаратів, що застосовуються в кардіології для лікування порушень серцевого ритму та артеріальної гіпертензії (треба зауважити, що багато інших  препаратів також можуть викликати брадикардію, тому самолікування шкідливе для вашого здоров’я).

Клінічні прояви й симптоматика брадикардії

Симптоми брадикардії численні, але основний з них — уповільнення серцевого ритму, при якому кількість ударів у хвилину нижче 60.

Додаткові прояви симптомів брадикардії:

  • непритомність;
  • запаморочення;
  • загальна слабкість;
  • задишка;
  • біль у грудях.
  • погіршення пам'яті та концентрації уваги;

Ускладнення брадикардії

Існує кілька небезпечних наслідків брадикардії:

  • травми через непритомність і втрату свідомості;
  • порушення кровообігу;
  • зупинка серця (можливий летальний випадок);
  • набряк легень;
  • зупинка дихання.

Діагностика захворювання

Помітити ознаки синусової брадикардії може, як сам пацієнт самостійно (вимірявши пульс протягом хвилини) так і  лікар  під час першого прийому та огляду пацієнта.  Лікар під час прийому не тільки вимірює пульс, виконує аускультацію серця, визначає частоту дихальних рухів, блідість шкіри та інші прояви.

Методом підтвердження брадікардії є проведення електокадіограми (ЕКГ)

Завдяки цьому дослідженню можна виявити не тільки брадикардію, але й інші можливі відхилення, наприклад, атріовентрикулярну блокаду, брадісистолічну форму миготливої аритмії, тощо.

Людині з установленим діагнозом зазвичай призначають різні аналізи, щоб визначити причину порушення серцевого ритму.

До інструментальних методів діагностики брадикардії відносять:

  • Електрокардіограма (ЕКГ);
  • Дбове холтерівське моніторування ЕКГ;
  • Електокардіографія (ЕхоКГ);
  • УЗД внутрішніх органів;
  • Лабораторні аналізи крові;
  • Електроенцефалографію.

Якщо у пацієнта виявлено гіпотиреоз, необхідно перевірити рівень гормонів щитоподібної залози в крові.

Лікування брадикардії

Імплантація електрокардіостимулятора (водія ритму) дозволяє відрегулювати ритм серця, істотно покращити якість життя, а в ряді випадків уникнути розвитку тяжких, часом фатальних станів – раптової смерті та тяжких аритмій.

Електрокардіостимулятор - це електронний програмований пристрій, здатний вловлювати і оцінювати власні електричні потенціали серця і при необхідності генерувати електричні імпульси, що стимулюють серцеві скорочення.

Електрокардіостимулятор складається з електродів та центрального блоку (імпульсного генератора). Електроди є металеві спірально закручені гнучкі конструкції. У центральний блок входить мікроелектросхема та акумулятор. Блок кардіостимулятора укладено у герметичний корпус, виготовлений із медичної сталі або титану. Середня вага електрокардіостимулятора – близько 40 гр.

Кардіостимулятор: показання до імплантації

Показанням до імплантації електрокардіостимулятора є різні типи порушення ритму серця, які супроводжуються розвитком критичної брадикардії (уповільнення ритму) та (або) явищами серцево-судинної недостатності. Серед станів, що є показанням до проведення імплантації кардіостимулятора, виділяють такі як:

Атріо-вентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ст.

Брадикардія, що супроводжується нейроциркуляторними непритомністю або станами близькими до нього (потемніння в очах, слабкість і т.д.)

Аритмії, у лікуванні яких застосовуються препарати, що призводять до розвитку тяжкої брадикардії.( комбінації тахікардії і брадикардії)

 Перелік патологій цьому не закінчується. У кожному конкретному випадку, показання визначає лікар виходячи з даних досліджень та клінічної картини.

Типи кардіостимуляторів

Залежно від особливостей стимуляції виділяють:

  • Однокамерні кардіостимулятори
  • Двокамерні кардіостимулятори
  • Ресинхронізуючу систему.

Термінами «одно- та двокамерний» позначають локалізацію електродів в одній камері серця (передсердя) або двох камерах (передсердя та шлуночки). Таким чином, однокамерний кардіостимулятор задає ритм лише передсердям, а двокамерний – передсердям та шлуночкам. До імплантації кожного типу кардіостимуляторів є свої суворі свідчення. Ресинхронізуюча система, (іноді її називають трикамерним кардіостимулятором), має певні аналізатори, здатні вловлювати зміни в організмі, властиві фізичному або емоційному навантаженню. Згідно з отриманими даними, частота стимуляції змінюється, що дозволяє зробити роботу кардіостимулятора максимально наближеною до фізіологічної активності серця. Така модифікація суттєво покращує якість життя пацієнтів із хронічними захворюваннями серця.

В даний час існує дві принципові методики імплантації кардіостимулятора:

  • Ендокардіальна, при якій електроди розміщуються в порожнині серця;
  • Епіміокардіальна, при якій електроди розташовуються на зовнішній поверхні міокарда.

Ендокардіальна методика проводиться шляхом занурення електродів у передсердя та (або) шлуночок серця. З цією метою пунктують велику посудину, як правило - підключичну вену, і через нього за допомогою системи провідників, заводять електроди в необхідний відділ серця. Центральний блок кардіостимулятора розташовують у підшкірній кишені, яку штучно формують шляхом відшарування м'яких тканин у підключичній ділянці (або в іншому місці на грудній клітці). Ендокардіальна методика імплантації не вимагає наркозу та проводиться під місцевою анестезією.

Більшість пацієнтів після імплантації кардіостимулятора виписуються із клініки через добу.

Подальше спостереження за пацієнтом, включаючи тест системи кардіостимулятора, відбувається раз на 3 місяці.

Слідкуйте за своїм здоровʼям та не забувайте відвідувати лікаря!

Читайте також: 

В Дніпропетровській області найвищий рівень смертності від серцево-судинних хвороб серед людей віком 30-69 років;

Дніпропетровщина бʼє на сполох: кількість хворих на туберкульоз найвища в України.

2023-04-11 15:30:00
true
Відео Дня






Архів Новин